Як прискорити електрифікацію транспорту в європейських портах і аеропортах
Європейські порти та аеропорти мають за законодавством ЄС швидко переходити на електроживлення суден, літаків і наземної техніки, але реальний прогрес гальмують багаторічні черги на підключення до електромережі та нестача пропускної спроможності мереж.
Хоча загальні викиди парникових газів у ЄС з 1990 року скоротилися приблизно на 30%, міжнародна авіація та судноплавство пішли в протилежний бік: викиди зросли на 29% і 26% відповідно. Ці сектори важко декарбонізувати через високу потребу в енергоємності для далеких перельотів і рейсів, тож ЄС зосередився на електрифікації там, де це вже можливо — у портах та аеропортах під час стоянки техніки.
Для судноплавства регламенти AFIR та FuelEU Maritime зобов’язують контейнерні та пасажирські судна, що заходять до портів ЄС, з 2030 року підключатися до берегового електроживлення (Onshore Power Supply, OPS) замість використання допоміжних двигунів на стоянці. Це має зменшити викиди в портах і покращити якість повітря для докерів та мешканців прилеглих районів. Паралельно з’являються гібридні й повністю електричні пороми та судна короткого плавання, які потребуватимуть заряджання акумуляторів безпосередньо в портах.
В авіації AFIR вимагає, щоб аеропорти основної та комплексної мережі TEN-T (з винятком тих, де менше 10 000 комерційних злетів і посадок на рік) забезпечили електроживлення стоянкових літаків у «контактних» стоянках з 2025 року, а у віддалених стоянках — з 2030 року. Тобто великі європейські аеропорти мають відмовитися від дизельних наземних генераторів і подавати електроенергію безпосередньо до літака. Швидко електрифікується й наземна спецтехніка — тягачі для багажу, штовхачі, конвеєрні навантажувачі.
Однак впровадження цих вимог наштовхується на спільну проблему з боку генерації та споживання: 375 ГВт проєктів відновлюваної енергетики та 455 ГВт проєктів зі зберігання енергії вже стоять у черзі на підключення до мережі, і одночасно порти, аеропорти, заводи, дата-центри як великі споживачі також чекають на підтвердження можливостей підключення. Нові лінії та підстанції будуються повільніше, ніж зростає попит і кількість джерел генерації, що призводить до перевантаження мережі та «заторів» у черзі.
Європейська енергосистема історично будувалася під кілька великих електростанцій і прогнозоване зростання споживання, а не під розподілену генерацію з ВДЕ та сотні об’єктів інфраструктури, які переходять на електротягу. Створення нових підключень або посилення мережі займає 4–10 років, причому значна частина цього часу йде на дозвільні процедури. Додатково ситуацію погіршує підхід «перший прийшов — перший отримав», коли розподіл потужності не враховує стратегічну важливість об’єктів, а частина заявок виявляється «мертвими» спекулятивними проєктами, що блокують чергу.
Організація Transport & Environment пропонує кілька рішень для прискорення електрифікації портів та аеропортів. По-перше, системним операторам передачі (TSO) і розподілу (DSO) варто окремо спланувати потреби електрифікації цих об’єктів на національному й регіональному рівнях. Необхідно мати чітке розуміння, де черги на підключення є найгіршими та які порти й аеропорти ризикують не виконати вимоги до 2030 року, а також координувати графіки розвитку інфраструктури між адміністраціями портів/аеропортів, TSO, DSO та енергетичними регуляторами.
По-друге, у портах і аеропортах пропонується ширше застосовувати гнучкі рішення — локальну генерацію, системи зберігання енергії та «розумне» заряджання. Спільне розміщення об’єктів з відновлюваною генерацією та накопичувачами за одним приєднанням може зменшити обсяг додаткової потужності, яку потрібно отримувати з публічної мережі. Запровадження керованого заряджання для усіх передбачуваних споживачів (електричне наземне обладнання, аеропортові шатли, портові вантажівки та службові автопарки) дозволяє знизити пікове навантаження і, відповідно, необхідну приєднану потужність.
По-третє, T&E закликає змінити принцип пріоритезації підключень у бік стратегічних і гнучких споживачів. Замість жорсткого «first-come, first-served» системним операторам пропонують надавати портам і аеропортам можливість гнучкого підключення — раніше й з потужністю, яка може збільшуватися або зменшуватися залежно від стану мережі. Такі об’єкти можуть допомагати балансувати систему і мають отримувати стимулюючі тарифи, зокрема нижчі ціни на електроенергію у періоди надлишкової генерації.
У Німеччині та Бельгії вже тестуються подібні підходи до гнучких підключень і тарифів. За висновками T&E, ЄС варто швидко вивчити результати цих пілотних проєктів і масштабувати найкращі практики, щоб виконати власні строки електрифікації транспортної інфраструктури.
