Потреба їздити автомобілем поганими шляхами й взагалі поза ними виникає у нас не лише у під час війни. Але під час війни – тим більше. У зв’язку з цим виникає питання: чи варто доплачувати чималу суму за привід 4х4 при купівлі машини для бездоріжжя?
Абсолютна більшість позашляховиків та кросоверів з трансмісією 4х4 мають версію з однією ведучою віссю. Такий спрощений варіант дешевше на кілька тисяч доларів, тож багатьох цікавить, чи варто переплачувати?
Крім того, є чимало дуже цікавих моделей кросоверів, затаврованих статусом “паркетників”, які повного приводу так і не отримали. Чи можна купувати такий для поїздок там, де немає асфальту?
Повний привід не є запорукою успішного подолання бездоріжжя. Машині потрібні ще деякі атрибути справжнього “проходимця”.
Відразу скажемо: однозначної відповіді на ці питання тут ви не знайдете. Але “Авто 24” розповість про формат володіння й особливості експлуатації, коли пересічний власник зможе обходитися моноприводом за межами міста і навіть за межами автошляхів.
По-перше, багато залежить від того, що вважати бездоріжжям.
-
- Суха місцевість, навіть буквально без дороги, але з твердою поверхнею, в яку не провалюється (чи майже не провалюється) нога людини. Повний привід тут не обов’язковий.
- Колії, промоїни, пагорби на сухому ґрунті. Якщо рухатися по нерівній, але сухій місцевості без зупинок та невмотивованих гальмувань та прискорень, ризик полягатиме лише у контакті з поверхнею бамперів, порогів та агрегатів під низом машини. За умови правильної поведінки водія режим трансмісії 4х4 тут необов’язковий.
- Мокрий ґрунт, сухий пісок, путівець після давнього невеликого дощу. Тут є небезпека загрузнути колесами та забуксувати у найбільш мокрих місцях. Тож за наявності повного приводу його варто увімкнути заздалегідь. Якщо режиму 4х4 немає, треба їхати максимально рівно, без зупинок і без зміни швидкості, не даючи колесам буксувати. Коротше, повний привід тут не завадить – але він не обов’язковий.
- Мокрий ґрунт на пагорбах. Найменший підйом принципово знижує шанси на подолання мокрої грунтової дороги або розкислого лугу. Ведучі колеса не загрузатимуть, але буксуватимуть і машина буде зупинятись, зсуватись вниз, у тому числі й боком. Для авто без режиму 4х4 дуже скрутна ситуація.
- Бруд, рідкий бруд, насичений водою в’язкий грунт, які заповнюють колії на тривалих ділянках або утворюють великі калюжі. Тут є велика імовірність загрузнути якщо не одним, то іншим колесом. Хоч на моноприводі, хоч на повному, треба їхати “на рівному газі”, без перемикань передач, зупинок і зайвих рухів кермом. Тут привід на всі колеса необхідний. Якщо його немає, пробуйте проходити такі ділянки з розгону.
Знаючи приблизно, до якої категорії відноситься місцевість, де буде експлуатуватися ваша машина, можна приймати рішення щодо необхідності у повному приводі.
Довгі ділянки насиченого водою багна не можна подолати без повного приводу і спеціальної гуми для бруду (типу M+S).
Без 4х4: що покращує прохідність
Незалежно від наявності чи відсутності повнопривідного режиму трансмісії, є чинники, які суттєво підвищують прохідність автомобіля на пересічній місцевості та бездоріжжі. Причому деякі з цих характеристик власник машини може поліпшити власними силами. Це тим більше важливо, якщо ведуча лише одна вісь.
- Геометрія. Колісна база, кліренс, передній та задній завіси. Щоб машина не чіплялася за ґрунт кузовом та бамперами, кліренс має бути вище, база коротше, звиси кузову – якомога меншими. Майте на увазі, що штучне збільшення кліренсу одночасно розв’язує проблему надто великих звисів.
- Шини. Навіть найдосконаліша позашляхова трансмісія і зразкові геометричні дані не допоможуть машині у багні, якщо вона взута у звичайні шосейні шини. Відповідно, гума для багна (Mud+Snow) з грубою нарізкою протектора на ведучих колесах значно покращує прохідність монопривідної машини.
- Характеристики двигуна. Краще почувається на важких дорогах машина з двигуном, який має максимум обертового моменту на низьких обертах. Адже у багнюці більше шансів не забуксувати у того авто, двигун якого крутиться неквапливо, не провокуючи ведучі колеса на пробуксовку. Наприклад, ЛуАЗ мав мотори потужністю лише 30 – 40 к.с., але отримав славу видатного “проходимця” серед іншого завдяки моменту 5,3 – 7,6 кгс/м при невисоких обертах – 2700 об.хв.
- Трансмісія. Потрібна якомога коротша перша передача – вона замінюватиме знижену, як, наприклад, це зроблено у тієї ж “Волині” та Renault Duster. Є ще одна, маловідома тепер обставина, що позитивно впливала на успіх машини у багнюці та снігу – близькість першої та задньої передач у схемі перемикання коробки. Така була, наприклад, у таких легендарних підкорювачів бездоріжжя, як Willys MB та ЗіЛ-157. З першої на задню і назад у них можна перемикатися рухом важеля по одній лінії, без затримок. Це потрібно для швидкого виїзду з багна методом розкачування.
Коли доводиться часто буксувати, допоможе схема перемикання передач з розташованими поряд першою і задньою (на фото засновник жанру Willys MB).
Залишилося додати, що за нинішніми трендами у класі повнопривідних кросоверів режим 4х4 дуже часто нічого на практиці не дає – хіба що допоможе виїхати з засніженої парковки до приїзду комунальників. Чому так – тема окремої розмови, але якщо у двох словах, справа в особливостях схеми підключення другого ведучого мосту. Тобто у випадку з кожною повнопривідною моделлю треба розбиратися окремо – наскільки ефективним на практиці є її режим 4х4.
Рекомендація
Крім відповідних технічних характеристик, автомобілю для успішного руху поганими шляхами потрібне вміння з боку водія. Деякі дії (наприклад, реакція на перші ознаки початку буксування) повинні бути просто миттєвими. Тому так важливо мати стійкі навички керування машиною на кожному виді покриттів. А значить – тренування у швидкому поводженні з органами управління, отримання досвіду на місцевості, тренування, у конкретних проблемних ситуаціях.
Джерело:https://auto.24tv.ua/avtomobil_dlia_bezdorizhzhia_chy_zavzhdy_potriben_povnyi_pryvid_n39574