Chevrolet Chevette Hatch: компакт із заднім приводом та витратою 14,4 км/л, що став класикою Бразилії
Наприкінці 1979 року на бразильському ринку дебютував Chevrolet Chevette Hatch – компактний тридверний хетчбек із заднім приводом, простою механікою та паливною економічністю, яка й сьогодні привертає увагу. У дорожніх випробуваннях видання Quatro Rodas 1980‑й Chevette Hatch із 1,4‑літровим двигуном показав середню витрату близько 13,5 км/л і досягав 14,4 км/л на шосе, що допомогло моделі закріпити репутацію економічного «народного» авто.
Хетчбек став новою варіацією Chevette, який продавався в Бразилії з 1973 року у вигляді седана. Нова версія з’явилася як модель 1980 року: традиційний кузов змінили на коротший зад з великою підйомною кришкою багажника, але збережено базові риси сімейства – поздовжньо розташований передній двигун, механічна коробка передач, задній привід і відносно проста конструкція. При довжині приблизно 3,97 м, ширині 1,57 м, висоті 1,32 м і колісній базі 2,395 м автомобіль важив 878 кг і чітко належав до компактного класу свого часу.
Під капотом Chevette Hatch працював чотирициліндровий бензиновий мотор об’ємом 1 398 см³ із двома клапанами на циліндр, верхнім розподільчим валом і простим однокамерним карбюратором. Заявлена потужність становила 68 к.с. при 5 800 об/хв, максимальний крутний момент – близько 9,81 кг·м при 4 000 об/хв. На старті модель отримала 4-ступеневу «механіку», яка передавала тягу на задню вісь; у 1983 році після оновлення дизайну в гаммі з’явилася й версія з 5‑ступеневою коробкою.
Механічна частина Chevette за два десятиліття встигла заробити репутацію надійної й витривалої. Quatro Rodas характеризувало модель як міцну та невибагливу, що сприяло її довгому «життю» на дорогах. Автомобіль був значно простішим за сучасні аналоги: без складної електроніки, турбонаддуву чи систем безпосереднього впорскування пального.
Найцікавіший контраст із сучасними авто – паливна економічність. Тест Quatro Rodas у грудні 1979 року зафіксував середню витрату 13,52 км/л, при цьому журнал відзначив, що на шосе хетчбек міг показувати до 14,4 км/л. Ці показники стосуються конкретних умов того тесту й не є офіційними нормованими значеннями за сучасними стандартами, однак саме вони сформували імідж дуже економічного компакт-кара. Важливу роль відігравала невелика маса: 1,4‑літровому двигуну доводилося розганяти лише 878 кг, тоді як сучасні автомобілі несуть на собі масу додаткових систем безпеки, електроніки та комфорту.
Водночас економічність не перетворювала Chevette Hatch на швидкісний автомобіль. У тому ж випробуванні 0–100 км/год хетчбек долав за 19,66 с, а максимальна швидкість становила 138,46 км/год. За нинішніми мірками це скромні показники, але вони відповідали концепції доступного міського компакт‑кара з 68‑сильним мотором і 4‑ступеневою коробкою. Натомість задній привід забезпечував зовсім інші відчуття за кермом, ніж у конкурентів із переднім приводом: журнал відзначав точне кермо, чіткі перемикання та можливість контролювати задню вісь у поворотах – риси, нехарактерні для більшості економічних авто.
Головна практична перевага хетчбека ховалася позаду. Треті двері займали приблизно дві третини кормової частини й значно спрощували доступ до багажника. У стандартному положенні об’єм багажного відділення становив лише 254 л – наслідок компактних розмірів і компоновки. Однак складана задня спинка дозволяла збільшити простір приблизно до 698 л, роблячи автомобіль помітно зручнішим для перевезення габаритних речей. Попри це, місця на другому ряду залишалося замало: огляди відзначали тісний задній диван і необхідність ужимати салон у колісну базу близько 2,40 м. Частково проблему вирішували тонші передні сидіння та розміщення паливного бака і «докатки» під підлогою.
У 1983 році Chevette Hatch отримав помітне оновлення зовнішності: більш похилий капот, горизонтальну решітку радіатора та прямокутні фари, стилістично натхненні моделлю Monza. У той же період з’явилися яскравіші версії, зокрема S/R із виразнішим «спортивним» характером. Пізніше сама Chevrolet, формуючи сотню найважливіших моделей своєї бразильської історії, окремо відзначила Chevette S/R за аеродинамічний обвіс, двоколірне забарвлення кузова та легкосплавні диски. 1983 року сімейство Chevette вийшло на пікові продажі й стало найпродаванішим автомобілем Бразилії, обігнавши Volkswagen Beetle; це стосується всієї лінійки, а не лише хетчбека, але добре показує популярність моделі.
Виробничий цикл Chevette Hatch виявився коротшим, ніж у седана. Офіційно хетч випускався з 1979 по 1987 рік, тоді як класичний Chevette залишався на конвеєрі до 1993‑го. До кінця 80‑х хетчбеку вже доводилося конкурувати з новішими моделями, а смаки покупців змінювалися. За даними Quatro Rodas, у 1987 році, коли хетч зняли з виробництва, він був найдешевшим автомобілем Бразилії. Загалом за два десятиліття всі варіанти Chevette розійшлися тиражем близько 1,6 млн екземплярів, і хетч займає в цьому обсязі лише частку, але саме його поєднання компактного кузова, малої маси, простого переднього двигуна і заднього приводу нині практично зникло з класу масових компактів країни.
Chevette став першим компакт‑каром GM у Бразилії в межах міжнародної програми T‑Car і позначив крок уперед порівняно з більш простими моделями того часу завдяки несівному кузову, зонованим елементам деформації та колапсійній рульовій колонці. Версія Hatch успадкувала цю технічну базу та доповнила її практичнішим кузовом. Більше ніж через сорок років саме поєднання заднього приводу, простої та витривалої механіки, компактних розмірів і здатності витрачати до 14,4 км/л на шосе пояснює, чому невеликий Chevrolet Chevette Hatch досі вважають однією з найяскравіших компактних моделей 1970–1980‑х років у бразильській автoісторії.
