Півстоліття тому фірмачі використовували цей автомобіль як пересувну лабораторію.
Сучасні технології та незліченні симулятори дозволяють автовиробникам випробовувати та налаштовувати нові моделі задовго до їхнього фізичного втілення. На момент будівництва перших тестових мулів інженери цілком чітко уявляють собі, чого від них чекати. Проте півстоліття тому процес збору та аналізу інформації був набагато складнішим завданням. І ось що вигадали хлопці зі Штутгарту.
Унікальний Mercedes-Benz Type 300 Adenauer (машину назвали на честь першого канцлера ФРН Конрада Аденауера) у форм-факторі дводверного універсала був побудований в 1960 році й прослужив мерседесівцям аж до початку 1970-х. За передніми сидіннями була «лавка» для інженера, а також бортовий генератор і вимірювальне обладнання, що знімає дані з датчиків випробуваної машини. Як «пуповина» виступав 30-метровий кабель.
Чому для досить рутинної роботи вибрали автомобіль на базі флагманського “Аденауера”, а не щось простіше? На той момент саме Type 300 був одним із найшвидших серійних «Мерседесів». Рядна “шістка” потужністю 160 сил дозволяла п’ятиметровому універсалу з купою важкого обладнання на борту розганятися до 120 км/год, а вдало налаштована підвіска чудово справлялася зі своїм завданням на будь-якому типі покриття.
Безумовно, в епоху комп’ютерного моделювання та бездротових з’єднань все це здається смішною мишачою метушнею, але саме так і виглядає наша автомобільна історія. До речі, навіть сьогодні на дорогах нерідко зустрічаються Mercedes-Benz сімейства W123 (1975-1986 роки випуску), потрудитися над раннім налаштуванням яких довелося герою цієї розповіді.